Для обробки інформації про людину завжди треба спочатку перевіряти, чи інформація є конфіденційною (тест на конфіденційність), і визначившись, що законні підстави для обробки конфіденційної інформації існують, переходити до пошуку законних підстав для подальшої обробки цієї інформації як персональних даних. Це роз’яснено в Рішенні Великої палати Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 — втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди допускається, якщо воно передбачене законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Таке втручання вважатиметься законним у разі наявності підстави в національному законі, а також за умови, що такий закон відповідатиме принципу верховенства права, закріпленому в частині першій статті 8 Конституції України.
Отже, щоб зрозуміти, чи певна інформація є конфіденційною, суб’єкту, який оперує цією інформацією (в подальшому — оператор інформації, тобто особа у володіння якої потрапляє інформація), спочатку треба перевірити, чи він ідентифікував або чи він дійсно може, і протягом якого часу, ідентифікувати людину, якої ця інформація безпосередньо стосується.
Якщо оператор не ідентифікував людину, якої ця інформація стосується, або може ідентифікувати, проте у нього на ідентифікацію піде більше часу, ніж ця інформація буде знаходитися під контролем (до видалення з підконтрольних йому носіїв інформації) оператора інформації, тоді така інформація не є конфіденційною саме для такого оператора інформації — він може її вільно розповсюджувати, публікувати і т.д. Причина проста — така інформація, хоч і гіпотетично, є пов’язаною з конкретною фізичної особою, для оператора інформації залишається знеособленою, і тому він має право на підставі ст. 34 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про інформацію» зберігати, поширювати її і т.п.
І то є вже інша справа, що коли після публічного розголошення такої інформації, наприклад, про події з особистого життя, хтось з отримувачів інформації, серед яких вона була поширена, зможе ідентифікувати людину, якої стосується розголошена інформація, саме як особу Х.
В такому випадку отримувач інформації має сам зробити такий самий тест на перевірку конфіденційності інформації (тест на конфіденційність), і якщо у нього нема підстав зберігати конфіденційну інформацію про ідентифіковану фізичну особу Х., то він має знищити таку інформацію, обравши для знищення або дані, які ідентифікують фізичну особу Х., або дані, які стосуються подій із особистого життя особи Х. (за умови, що у нього й надалі є підстави обробляти дані, які ідентифікують фізичну особу Х, як персональні дані), або видалити і те і те.
Звичайно, під знищенням мається на увазі знищення записів на носіях, де ця інформація записана (не носіїв, а записів), і які знаходяться під контролем отримувача інформації. У випадку людини, вона, звісно, не зможе стерти вже відому їй інформацію з пам’яті у власному мозку, тому людині залишається лише не розголошувати вказану інформацію у поєднанні із зазначенням, що вона стосується ідентифікованої особи Х., або обговорювати цю інформацію лише з тими, у кого є законні підстави обробляти конфіденційну інформацію, або чекати, поки вказана інформація не набуде статусу відкритої.
Відкритою інформацію може бути, 1) коли закон прямо вказує, що її не можна відносити до конфіденційної інформації; 2) коли якомусь суб’єкту, окрім людини, якої стосується інформація, надане право на розкриття певної інформації і він цим правом скористався; 3) за згодою або внаслідок дій людини, якої стосується інформація (наприклад, ч. 4 ст. 301 Цивільного кодексу України — обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою, або, наприклад, ст.7 Закону України «Про захист персональних даних» — дані, явно оприлюднені суб’єктом персональних даних).
Що в Україні відноситься до відкритої інформації або відкритих наборів даних можна перевірити у Положенні про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому Кабінетом Міністрів України в 2015 році. Звісно, це не повний перелік всієї відкритої інформації.
To be continued…
Юрій Карлаш
Технології, Медіа і Телекомунікації 