Описане в попередньому розділі стосувалося переважно кримінально-правових відносин і достеменної обізнаності збирача інформації про те, що він ідентифікував відповідну особу.
Однак, наприклад, в розпорядженні збирача інформації може бути достатньо ідентифікуючих даних, проте він не усвідомлюватиме, що на їх підставі особа вважається ідентифікованою, або не усвідомлюватиме, що у нього взагалі є вся сукупність ідентифікуючих даних. З точки зору цивільного-правого регулювання таку ситуацію слід оцінювати як необережність, тобто збирач інформації не виявився достатньо обачним, а тому має нести ризик щодо свого незнання про ідентифікацію.
Вказаний висновок заснований на тому, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин, зокрема викладений в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 907/327/18.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі 916/49/18 суд зазначив, що на позивача покладається обов’язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Так само в судовій практиці щодо ст. 1166 Цивільного кодексу України є приклади, пов’язані з турботливістю та обачністю. Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 912/3212/14, де вирішувалося питання відшкодування шкоди відповідачем, у якого був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, суд зазначив, що наведені обставини свідчать, що відповідач зробив усе від нього залежне, щоб отримати своєчасно дозвіл. Проте при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, він не мав можливість до визначеної дати подати повний пакет документів для отримання дозволу, а тому відсутні правові підстави для застосування майнової відповідальності до відповідача.
Тому оператору інформації слід проявляти обачність, аби не опинитися в ситуації, коли наявні у нього дані дозволятимуть конкретно ідентифікувати особу, хоча сам оператор не хотів і не збирався ідентифікувати цю особу. Саме для таких ситуацій як захист від цивільно-правового делікту можливо застосовувати підхід Ради Європи, вказуючи на те, що ідентифікація потребувала невиправдано важких зусиль. Невиправдано важкими зусиллями є зусилля необхідні для оператора інформації або будь-якої іншої третьої особи для здійснення надзвичайно довгих, дорогих і складних операцій порівняно з їхньою звичайною діяльністю. Проте, зважаючи на швидкий прогрес обчислювальних методів і технологій, час і зусилля на ідентифікацію людини, які сьогодні вважають “невиправдано важкими”, в майбутньому вже можуть і не бути такими.
To be continued…
Юрій Карлаш
Технології, Медіа і Телекомунікації 